Кілька років я пожила в окупованому Донецьку, а потім з чоловіком прийняли рішення виїхати в Костянтинівку. На момент повномасштабного вторгнення виїхали в перший день війни до батьків у село Волноваського района. Але там почалися обстріли, магазини та аптеки не працювали. Ситуація погіршувалась, і ми виїхали звідти на Полтавщину. Тут жили знайомі, вони нас прихистили. 

Я дуже хвилювалась за дітей. Найстрашнішим для мене було виїжджати під вибухи. Батьки залишились в окупації, я кожного дня дізнаюсь, як вони там.

Я сподіваюсь, що майбутнє в Україні буде мирним, і я встигну обійняти маму.