Я з міста Олешки Херсонської області. Працювала, жила гарно, а потім прийшла русня. Я пів року прожила в окупації і виїхала. 

Зранку прокинулась на роботу, а сусідка по кімнаті в гуртожитку бігає, збирає речі. Запитала її: «Що трапилося?». А вона каже: «Війна!». Я не повірила. Потім вийшла на балкон, а там вже - дим з Херсону, літаки літають. 

Шокували вибухи й те, що люди помирають. Я була під окупацією п’ять місяців, поки нам не сказали, що будемо працювати на росію. 

Звісно, в окупації було страшно постійно з рашистами стикатися. Нас неоднократно перевіряли. Не було де готівки зняти, продукти не підвозили. Ліки всі моментально розібрали.

З родини всі пороз’їзжджалися: хто де. Батьки з сестрою - за кордоном. Ми з чоловіком - в Жовтих Водах.

Було важко виїхати - ми не могли знайти перевізника. Нам тиждень переносили поїздку, потім ми купили два місяця в автобусі й виїхали через Василівку на Запоріжжя. 

Дуже хочеться дочекатися перемоги і повернутися додому.