Я з міста Бахмуту Донецької області. У нас в перший день не було дуже страшно, все почалося пізніше. Ми бачили і обстріли, і бомбардування, було дуже страшно, але ми виїхали ще до того, як в місті почалися дуже сильні бої. Нам допомогли виїхати наші військові.

Ми їхали разом із дітьми, онукою і мамою. Відразу ми були в Кропивницькому. Потім у Вінниці мені запропонували роботу, і я переїхала. Зараз проживаємо у Вінниці, орендуємо тут квартиру.

Шокує, що міста України стирають з лиця землі, тисячами вбивають мирних людей. Страждають діти - все це дуже шокує.

Нас гарно прийняли і в Кропивницькому, і у Вінниці. Допомагали, чим могли. Люди гарні на дорозі нашій попадалися.

Морально війна повипливала на усіх членів нашої родини. Усі виїхали. Але найголовніше, що всі живі і здорові.

Своє майбутнє бачу тільки в нашій рідній Україні. Вірю в нашу перемогу, що ми вистоїмо і станемо сильною європейською країною ні від кого не залежною.