Катерина Володимирівна відтягувала евакуацію, адже сподівалась, що війна швидко закінчиться
До війни я проживала в Гуляйполі. Працювала в магазині.
Я була вдома, коли все почалося. Перша ніч після початку війни була дуже непроста та важка.
Коли у двір залетів снаряд, ми зібралися й виїхали.
Найважче було залишити дім. Ми відкладали евакуацію, бо сподівались, що все закінчиться, й не доведеться виїжджати. Ми забрали з собою котів і собак.
Виїхали у Запоріжжя, бо у нас тут є родичі. Наразі я не працюю.
На щастя, ми не застали гуманітарну катастрофу.
Я не знаю, коли і як може скінчитися війна. Хочеться, щоб швидше, але бачу, що вона може затягнутися. Надії на те, що вона закінчиться швидко, немає.
