Катерина Анатоліївна з сім’єю виїхала разом з рідними зі свого села спонтанно, коли був розрушений міст

Ми жили в селі Юрківка Запорізької області, життя було мирне і спокійне.

24 лютого мені зателефонували знайомі і сказали, що війна. Ми зрозуміли, що потрібно виїжджати, вже десь через три тижні - коли вже міст від нашого селища зірвали. Це було спонтанне рішення.

Ми самостійно виїжджали. Нам спокійно вдалося виїхати. Це був просто виїзд - ми не знали, куди їдемо.

Вдома залишилися сусіди, з якими ми спілкуємося. Вони доглядають за нашим господарством. У нас там залишилися собачки, котики, качки ще є. З моменту виїзду ми поверталися додому, тільки коли дідусь помер. Дуже важко нам відвідувати рідну домівку.

Наша територія не під окупацією, але там йдуть зараз бої, а в мене мала дитина, і там небезпечно перебувати.

Я зараз працюю вчителем в школі дистанційно, ми орендуємо квартиру. 

Думаю, що ми повернемо всі наші території і виженемо всю нечисть з цієї землі, і тільки тоді ми зможемо спокійно жити.