«Зателефонував брат і сказав, що почалася війна. Ми вийшли надвір і побачили ракету, що летить у бік Запоріжжя», - згадує Ірина Шмаль із Гуляйпольського. До війни вона жила разом із батьками та двома дітьми. Каже, що найстрашнішим було коли через їхнє село проходили колони окупантів. Коли вони їхали вулицями, то стріляли по вікнам місцевих жителів, кидали у двори міни. Розстріляли машину, в якій їхали двоє молодих людей, а потім танками проїхали нею зверху. А коли одного ранку вранці поряд з їхнім будинком скинули авіабомбу, то жінка прийняла рішення евакуюватися до Запоріжжя. Вона виїхала з дітьми із села 31 березня, а її батьки залишалися поки біля двору не впав снаряд.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: