З першого дня війни я запам’ятав сирени. Тоді ще нічого не розумів. Мене загалом війна шокувала. Я був у Полтаві, а родина приїхала пізніше. Вони виїхали з Луганщини відразу ж, 24 лютого. Ми тимчасово втратили свій дім і вимушені орендувати житло.

Я гуманітарну допомогу отримую й досі. У Полтаві все є, нарікань у мене немає. Нічого аж такого приємного не можу згадати. Звісно, приємно, що я досі живий. Спочатку було важко, але все минуло. Зараз ми налаштовані позитивно, сподіваємося, що скоро повернемося додому.

Війна закінчиться, коли всі наші території будуть відвойовані. Я бачу своє майбутнє, можливо, у  Полтаві, але точно не в Луганській області. Хочу працювати за професією.