Олександр у перший день повномасштабного вторгнення продовжив працювати. Разом із колегами ховали техніку, трудові книжки, підтримували укриття, ночували на роботі й навіть організували дистанційні гуртки для дітей, серед яких були евакуйовані з Маріуполя. Він працює педагогом-організатором, веде театральний гурток, допомагає дітям пережити травматичний досвід через творчість. Олександр також бере участь у благодійних таборах для дітей, які втратили батьків на війні, і продовжує підтримувати культуру та освіту, вірячи, що кожен крок допомагає наближати перемогу.