Родина рятувалася у погребі від обстрілів, але ворожа ракета знищила будинок та подвір’я, тому прийшлося виїжджати та шукати спокою у іншому місці.

Я з Гуляйпільського району (зараз Пологівський), з села Малинівка. Ми жили добре, я працював водієм, дружина – бухгалтером. Зі мною донька жила, зять і онук. Зять був агрономом, донька лікарем, онучці шостий рік.

Як прийшли ці тварі, то почалося! Ми, наприклад, постраждали – вибило вікна, даху немає, розбили господарські будівлі, згорів гараж, машина. Це так ракета прилетіла. На нашій вулиці 12 дворів. Будинок на дві квартири, даху немає, на другому згорів дах, один повністю зруйнований. От таке, кожен дім пошматований.

Я в це не міг повірити! Я закінчив школу в 1988 році, тоді був Радянський Союз, у мене в мозку не складається, що ми можемо з Росією воювати. А тепер я бачу які це тварі.

Ми всі думали, що день-два – і все закінчиться. Я зараз, навіть коли тиша, думаю: «Може, все закінчилося».

Коли вони до нас заходили, це було жахливо. Вони як мурашки. Село в нас дуже красиве було, церква гарна. А тоді, як вони почали заходити, з усіх сторін, все поламали. Були гарні ялинки в центрі села, все поламали.

Як йшов бій наді мною, ми сиділи в погребі, зі мною онучка. Не знаю, як розказати, це дуже важко. Як їздять БТРи, зриваються міни, снаряди, це жах. Пам’ятаю, як закінчився бій на вулиці, я вийшов, мене трусить всього, ще дім стояв цілий. Я побачив солдатів, кажу: «Можна підійти?» Вони: «Так». Я підійшов, розказав ситуацію, а вони кажуть: «Якщо є чим, виїжджайте».

Ми в день визволення Малинівки виїхали. Нам з дружиною було легше ніж іншим: у дочки в Запоріжжі півбудинку, ми виїхали туди. Ви знаєте, гуманітарна допомога – це добре, у нас не було проблем. Ми не перебірливі харчами, дають – дякуємо за те, що дають.

З роботою важко, зять мав переходити працювати головним агрономом, донька працювала. Через тих тварюк наш будинок – від нього тільки стіни стоять. Що там в середині, не знаю, на вулиці все погоріло. Ну нічого, нагонять загарбників, все відбудуємо.

Вчора знову вони проривалися на Гуляйполе, наші відбили. Я не розумію просто цих орків, вони б’ють села. За що – не зрозуміло. Я думаю, наші хлопці дадуть їм жару.