Тетяна завжди пам’ятатиме перший день війни. Прокинувшись від вибухів, вона відчула шок і розпач, бо спершу не знала, що робити. Та вже 28 лютого вона зв’язалася зі школою, де відкривався пункт харчування для військових, і запропонувала свою допомогу. Пізніше організувала чат для підтримки ЗСУ, в якому об'єднала місцевих - друзів і прихожан церкви. Всі разом збирали молочні продукти, яйця, інші необхідні речі й готували їжу для захисників без зупину кілька місяців. Пізніше вона ініціювала плетіння сіток і організувала збір матеріалів. Зараз Тетяна продовжує працювати в школі, виховує в дітях патріотизм і допомагає їм зрозуміти, що вони - майбутнє України.