Мені 56 років. Ми нікуди не виїжджали зі Снігурівки. Знаходилися в окупації. 

Я прокинувся, вийшов на балкон і побачив спалахи в районі Каховки, а потім зателефонувала племінниця з Одеси і сказала, що почалася війна. 

Погано було з усім, по воду ходили на нафтобазу. Дощ збирали відрами, з їжею також було тяжко, тяжко було з грошима. 

Якраз біля нашого дому було три обстріли, хлопця одного ранило. І цілими днями літало - ми ходили у підвал. Росіяни ходили і мародерили, обшуки робили в квартирах. 

Багато людей виїхало - десь відсотків сімдесят. Окупанти пропонували нам на роботу ходити, але ми відмовлялися. 

Під час окупації я не працював, а зараз працюю продавцем у магазині. 

Думаю, війна скінчиться в найближчому  майбутньому. Надіємося на наших хлопців. Хочеться миру, побачити дітей і онуків.