Наша родина вдруге отримала статус переселенців. Спочатку війна застала нас 2014 року в Макіївці. Ми разом з трирічною дитиною потерпали від артилерійських обстрілів, згодом п’ять років прожили під окупацією. У 2019 році переїхали до Краматорська, де довго звикали до мирного життя.
А в лютому цей жах знову нас наздогнав. Цього разу ми поїхали далі на захід України – до Луцька. Вкотре намагаємося почати життя з чистого аркуша. Доньці вже одинадцять років, і в ній постійно живе страх. Вона панікує під час кожної сирени. Сумує за своїми іграшками і фарбами, які ми лишили в Краматорську, бо брали з собою лише найважливіше.
Війна повністю змінила наш світогляд і життєві цінності. Попри все, що з нами сталося, сподіваємось, що дуже скоро в Україні настане мир, і ми відбудуємо всі зруйновані міста.
.png "«Коли проїхали Василівку, попали під обстріл»")
.png "Імена")
