У мене є чоловік, двоє дітей. Ми проживаємо в Слов’янську. В перший день війни було страшно, гучно. Чогось дуже страшного ми не пережили. Ми вчасно виїхали, тільки за дітей було страшно. Виїжджали у Львів, але вже повернулися додому. 

Допомогу отримували гуманітарну. Коли ми повернулися, не було газу, світла. Перший час було тяжко, потім все відновили нам, і зараз все є.

Тяжко. Хочеться, щоб все закінчилося. Чоловік без роботи, зараз в поліцію влаштовується. Дітки навчаються онлайн. Ми стикнулися і з психологічними проблемами, але намагаємося триматися.

Сподіваюсь, що наше майбутнє буде щасливим.