24 лютого я прокинулась від гучних вибухів в своєму рідному Краматорську. У перший тиждень війни ми жили на батьківській дачі у селищі Дробишево в Лиманському районі Донецької області.

Там стало гучно та небезпечно, тому ми повернулися до міста Краматорськ. Потім нашу дачу розбомбили, у нас є фото.

Ще тиждень ми просиділи в бомбосховищі, бо дитина лякалась вибухів. Далі ми вирішили їхати на захід України. Там нам вдалося винайняти житло, але через три місяці господарка квартири повернулась з Польщі, і ми знову почали шукати, де нам жити з матусею та десятирічним сином. Вирішили їхати до Києва. 

Звісно, грошей не вистачає на харчування. Шукаємо, де брати гуманітарну допомогу. Ціни на оренду квартир великі, ще й дитину треба зібрати до школи.