Коли в Снігурівці стояли окупанти, не було світла і води. Люди сиділи у підвалах і просто чекали, що буде далі. Не всі мали змогу виїхати.
Мені 35 років, я зі Снігурівки. Маю чоловіка, дітей в нас немає.
Коли війна почалась, я була в шоці – не вірила, що це могло статися. Потім нас окупували. Люди виїжджали, а ми з чоловіком не мали змоги виїхати. У нас не було взагалі нічого, ми три місяці з підвалу не виходили.
В той час для мене все було ніби у тумані. Я навіть дечого не пам’ятаю з того періоду. На мене це дуже вплинуло: я увесь час плакала і навіть зараз постійно на таблетках.
Це був страшний час. Єдине, що було хорошого: я працювала в магазині, тож кошти на хліб були.
Сподіваюсь, що війна закінчиться нашою перемогою. Хочеться вірити, що окупанти скоро підуть із нашої країни.
