Я жила зі своєю сім’єю в Гуляйполі Запорізької області. 24 лютого поїхала на роботу й побачила, як батьки забирали дітей з дитячого садка. Потім дізналася, що у Запоріжжі розбомбили аеропорт. Було дуже страшно.

Згодом почалися сильні обстріли нашого міста. Ми сиділи у підвалі. У ньому все дрижало. У березні наш голова організував евакуацію – ми виїхали в Запоріжжя. Тут нас підтримують. Ми вдячні гуляйпільській і запорізькій владі, а також всім організаціям і волонтерам, які забезпечують продуктами й усім необхідним.

Ми звикли жити у своєму містечку. Хочеться повернутися, та хоч би було куди. Мріємо, щоб швидше закінчилася війна.