Коли почалася війна, люди відчули про це і почали збирати речі. Обстріли посилювалися дедалі частіше, і люди ховалися у підвалах. Євгенія Романівна згадує про те, як відбувалися ці події – «Я пам'ятаю, як перший раз у нас у місті вибухнуло щось таке, найперше бахнуло сильно, це було літо 2014 року, все місто, люди відчули і почали збирати сумки, ховатись у підвалах, а потім все частіше й частіше починало вибухати, бахати, а потім ми вже звикли». Тривалий час не було світла та газу, люди були позбавлені елементарних умов для життя. Євгенія Романівна мріє забути всі ці події та бажає всім миру та добра.