Я живу у Слов’янську, і для мене війна почалася ще з 2014 року. Для мене нічого не закінчувалося, а тільки продовжується. У мене інвалідність другої групи, і мені приємно, що зараз про нас піклуються, не забувають. Фонду Ріната Ахметова я вдячна за допомогу.

Я дуже переживала, що сама залишилася: донька і чоловік виїхали, бо на доньку дуже вплинули ці події, а я не могла поїхати з ними за станом здоров’я. Зараз сім’я моя повернулася, і ми всі тут разом.

Мене шокує ця війна. Всі ті, хто чекав на «руській мір», втікли, а ми сиділи два місяці в погребі. 

Свого майбутнього я зараз не бачу ніяк.