Ми лишилися всього, як і решта наших Лисичан та інших. Наш батько пішов захищати Батьківщину. Найбільш важким було, коли чоловік пішов в ЗСУ та коли немає з ним зв'язку по декілька днів. Ми стикнулися з гуманітарною катастрофою в першу половину року, коли не було грошей, роботи, житла, одягу. Дуже дорого платити за житло, найшли роботу через пів року та всю зарплатню віддаємо на оренду житла.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: