Окупанти їхали на техніці. Танки три проїхало повз, а один – прямо мені в хату. Я вибігла, матюкаюся, кричу. Вони вивернули, тільки деревину розвалили і паркан знесли.

Перевіряли нас. Мені гардероб розбили. Що вони шукали – не знаю. А так, слава Богу, у нас нікого не вбили. 

Ми страждали, ракети летіли на нас. Я нікуди не виїжджала, весь час в окупації була. Не було в нас ні світла, ні води, ні їжі. Потім почали воду купувати. З іншого села її привозили, і нам качали воду. Хліба не було, але мені племінниця допомагала.

Мені 83 роки сьогодні. Що я вам можу розказати?