Харків’янка з малими дітьми перебувала в укритті і не завжди мала чим нагодувати дітей: не було грошей та йти до крамниці було небезпечно

Коли почалася війна, я була вдома з дітьми, а мій чоловік був у лікарні. Він подзвонив мені вночі і каже, що все, почалася війна, бо над лікарнею ракети летіли. Виписка з лікарні – то взагалі не можна забути, все місто зідригалося вже від вибухів.

Також не зможу забути наш підвал у дворі і як ми там з сусідами перебували, ночували. Там досі матраци лежать та одне дитяче ліжечко. Ці речі також дуже пам'ятні і будуть завжди нагадувати про ці події. Діти про це точно ніколи не забудуть.

Ми спали в сирому підвалі, тремтіли від кожного гучного звуку. Було все, що ми з родиною пережили та переживаємо зараз, бо обстріли Харкова відбуваються щодня.

Було страшно, іноді ми не мали що їсти, бо придбати не мали за що. Вода була весь час, в нас вулична колонка. На їжу не мали коштів та не завжди було безпечно йти до магазину. А там і ціни виросли дуже сильно. До війни я працювала у торгівлі, а зараз не працюю, бо мало де приймають нових працівників.

Я задаю одне єдине питання - за що? Але пишаюся, як наші люди, наші громадяни, встали на захист нашої країни.