Юлія Геннадіївна з сумом розповідає, що довелося залишити домівку, але ще важче їй читати тривожні новини звідти. Вона не знайшла відповіді на питання, для чого була потрібна ця війна. Зізнається, що її досі болить душа за повністю зруйнованим будинком. Невідомість лякає героїню, але вона не втрачає надію, що Гуляйполе відновиться і сім’я зможе повернутися додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: