Початок війни - це страх був. Коли нам сказали, то ми збиралися працювати в полі. А там літаки літали, було дуже страшно - це навіть не передати словами. Ми були пів року під окупацією.

Я виїхав 24 березня - тоді нас ще пропускала в сусідню область. Ми купили газ в балоні, купили харчі, і нас не випускали до середини літа. Магазинів не було, світло робили по можливості. 

Ми ходили і просили відремонтувати світло, бо без нього немає і води. 

В кінці серпня світло пропало, ми без нього жили до квітня. Після жовтня почала поступати гуманітарна допомога, тоді зробили світло, воду. Жили важко. Тоді ми самі їздили муку мололи, хліб пекли. Староста їздив у Берислав купував ліки, привозив воду. Багато чого не вистачало, ну вижили, слава Богу, дякуючи ЗСУ.

Швидше б перемога була. Щоб хлопці живі повернулися додому. Це найголовніше. Нічого, все подолаємо, все буде Україна.