Історії, які ви нам довірили
Я весь час проживала тут і нікуди не виїжджала. До війни все було чудово. Ми ходили селом, їздили скрізь. Я і в Білорусії була, і Грузії. Як добре було... А зараз тільки хворію.
Пам'ятаю, як першої ночі почали бити «Гради». Я впала з ліжка, ніяк не могла потрапити у двері, щоб сховатися у ванну або ще кудись. Страх Господній!
Тоді три будинки розбомбило. У нас вибило дах і скло. Дві жінки вбило, троє поранило.
Хотілося б забути все з 2014 року і до сьогодні. Мрію, щоб закінчилася війна, щоб люди всі були живі, не хворіли, бо вся пенсія йде на ліки. Я живу сама. Є сусіди, ми зустрічаємося, поговоримо, поплачемо, згадуємо, як ми жили раніше, і все.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
