До початку повномасштабної війни Тетяна Василівна працювала вчителем у Попасній. Героїня надіялася, що їхнє місто не постраждає і навіть подумати не могла, що нинішня війна буде такою жорстокою та руйнівною. У березні подружжя виїхало в сусідній Бахмут, сподіваючись скоро повернутися додому, але довелося їхати й звідти. Тетяна Василівна мріє повернутися на улюблену роботу і щоб більше ніхто не знав, що таке війна.