Біля нашого міста були обстріли, дитина була налякана. Ми прийняли рішення про евакуацію в березні місяці 2022 року за годину до виїзду автобуса. Збирали валізи дуже швидко. Ми зібрали дві валізи, велику та маленьку, забрали нашу кішку, взяли продукти та воду. Та взяли з дому чашку, щоб пити воду. Ця чашка, для нас як частка дому, в ній навіть кава по особливому смакує. Мене з дитиною прямо з роботи було евакуйовано в село Клубівка Хмельницької області. Ми жили там у лікарні більше року. Батько моєї дитини залишився в місті Лиман, він сподівався, що в місті не буде обстрілів, та казав, що буде приглядати за майном, бо в місті багато мародерів. Але 22.05.2022 року він попав під обстріл. Його відкинуло ударною хвилею, внаслідок чого він помер. Його поховали у дворі будинку. Смерть батька дуже травмувала дитину.

Після звільнення міста я їздила додому, наша квартира пошкоджена.

Найбільш шокуюче - це те, що росія розпочала війну, евакуація, загибель батька моєї дитини.