Наша сім'я виїхала з окупації в червні 2022 р. Виживати в окупації було дуже складно і страшно. Діти втратили спілкування з друзями, нормальне навчання в школі. Чоловік з перших днів пішов захищати країну, але на даний час він покинув сім'ю, бо знайшов іншу жінку.

Діти дуже важко переживають всі ці події. Вдома, спали. Звичайно, як і всім був страх за майбутнє. Сказала відразу, діти не розуміли, як і дорослі, що це, як це вплине на життя.

В окупації мені довелося покинути хвору маму (на старшу сестру), вона не змогла виїзжати з нами, бо була тяжко хвора. Це був найтяжчий день в моєму житті. 

Ми проживаємо зараз в Харкові, де щодня летять ракети. Психологічно це дуже важко. В окупації не було світла 2 місяці, не було зв'язку, не працювали аптеки. Дуже важко і дуже дорого діставали медикаменти для лікування мами.