Мені 55 років. Я жила в Харківській області. Працювала в супермаркеті Ашан у Харкові. 23 лютого залишилася ночувати у сина у мікрорайоні Салтівка, бо була дуже втомлена. Наступного ранку ми прокинулися від того, що будинок здригався від вибухів. Від доньки я дізналася, що не можу повернутися додому, бо там – окупація. Ми тиждень провели у квартирі сина на дев’ятому поверсі. 

Коли почалося бомбардування, побігли в метро. Ледь добігли, бо навкруги вибухали снаряди. Переночували в метро.

Зранку поїхали в Люботин і залишилися там на ніч. Наступного дня виїхали в Полтаву. Отримували тут гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова.

Я досі не можу оговтатися. Коли автомобіль проїздить з гуркотом, у мене серце завмирає. Дуже хочеться, щоб якнайшвидше настав мир.