«Було дуже страшно, коли нас бомбили. У мене досі руки трясуться», - розповідає Наталія Зуб із Кам'янки. У її будинку не було підвалу і під час обстрілів їй із чоловіком доводилося ховатися під ліжком. В окупованому селі вони прожили півтора місяці. Виїхати зважилися лише тоді, коли довідалися, що окупанти розшукують родичів наших воїнів, які служили в АТО. А у жінки служив син, і вони побоялися, що рашисти приїдуть до них додому. Пенсіонерка розповідає, що в росії мала багато друзів і родичів, але зараз з усіма довелося припинити спілкування, бо росіяни вважали, що бомбити Україну правильно і нас треба так звільняти. Наталя каже, що вони не хотіли кидати свій рідний дім, але потім зрозуміли, що життя важливіше за все матеріальне.