Котоуч Микола, 10 клас, Обласний науковий ліцей в м. Рівне

Вчитель, що надихнув на написання — Бондарець Олександр Іванович

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Від минулої тисячі днів наш світ розділився на «до» і «після» війни. Війна стала вирішальною подією, змінивши не лише країну, а й кожного з нас. Вона принесла біль, втрати і страх, але водночас навчила нас витривалості, єдності та безмежної любові до своєї землі.

Мій досвід цих 1000 днів – це історія, де поруч з горем і випробуваннями живе прагнення до миру та справедливості. 24 лютого моє життя перевернулося догори дригом. Я ніколи не уявляв, що війна буде такою близькою. Спершу все здавалося жахіттям, від якого не можна прокинутися. Дні зливалися в нескінченний потік новин, сирен і пошуків безпеки. Проте навіть у хвилини повного безсилля з'явилося розуміння, що треба діяти, допомагати й підтримувати.

Моя боротьба розпочалася з волонтерства.

Спочатку це був невеличкий крок — теплі речі, їжа та ліки для тих, хто потребував найбільше. Згодом волонтерство стало частиною мого життя. Завдяки цій роботі я зустрів багатьох людей, чия сила і мужність надихали мене.

Разом ми працювали не лише для захисту нашої землі, а й щоб підтримати інших, доводячи їм, що вони не самотні.

За ці 1000 днів я зрозумів, що війна — це не тільки бої та втрати, а й внутрішній розвиток і переродження. Я навчився цінувати кожен мирний момент, бути вдячним за близьких і за прості речі, які раніше здавалися буденними. Мій шлях пройшов крізь страхи та навчання управляти ними. Раніше я уникав проблем, але війна змусила мене зустрітися з ними лицем до лиця.

Цей час також показав мені силу єдності та підтримки. Ніколи не бачив суспільства настільки згуртованого. Українці об'єдналися у прагненні до свободи й незалежності. Це надало моєму життю нового сенсу, і я зрозумів, що значить бути частиною великої нації.

Озираючись назад на ці 1000 днів, я відчуваю сум від наших втрат, але також відчуваю надію, адже наш шлях триває.

Я бачу майбутнє України не через призму болю, а як можливість відновлення й миру.

Кожен з нас зберіг у собі частинку цих випробувань. Ми вже не ті, ким були раніше, але саме це робить нас сильнішими.

У своєму серці я зберігаю прагнення до перемоги. Україна змінилася разом зі мною. Ми стали сильнішими і сміливішими з непохитним прагненням до свободи.

Це мій шлях — шлях болю і надії, утрат і здобутків, де кожен день випробувань перетворює нас на нову версію себе. 1000 днів війни — це багато, але наш шлях ще триває. Ми продовжуємо боротися за майбутнє нашої мрії. Кожен із нас робить свій внесок у цю боротьбу, і разом ми творимо історію. Мій досвід цих днів — це історія усієї країни, яка невпинно прямує до світлого майбутнього попри всі труднощі. Вірю, настане день, коли ми зможемо сказати: наш шлях завершився перемогою.