Фелікс Кайданович — людина, яка пройшла через дві великі трагедії. Перша — Чорнобиль, де він був серед тих, хто ліквідовував наслідки аварії. Друга — повномасштабна війна в Україні. 

Уже понад тридцять років Фелікс співає в церковному хорі та в місцевому аматорському ансамблі «Надвечір’я». Спів — це частина його родинної традиції: співали мати та тітка. І тепер він несе цю нитку далі. Пісні з дитинства, пісні, що лунали на ланах, у домівках, на святах — усе це звучить сьогодні зі сцени, часто — перед військовими. Коли люди підходять після виступу і жертвують гроші, навіть маючи зовсім небагато, — це вражає. Бо кожен долучається, чим може: хто грошима, хто руками, а хто — голосом. «Я щось віддав. Я знаю, що я щось дав. Не фізично, але духовно», - каже пан Фелікс.  Мріє він про одне — щоб скоріше закінчилась війна.