Ми знаходились в Херсоні в рідному місті. Проснулись від вибухів, почали збирати речі, щоб виїхати з міста. Брали речі на три доби... Коли вибігали з квартири, побачили, як підривають Чорнобаївський аеропорт, тому поїхали в село в іншу сторону... Були величезні черги на АЗС та до банкоматів, неможливо було зняти готівку. Я фрилансер. Потім наступний місяць ми жили в селі, де не було їжі, гроші були, але не було, що купляти. Люди мінялись продуктами, хто кому давав яйця, хто м'ясо, хто молоко.

Коли ми виїхали із села в окупований Херсон, бо на Миколаїв їхати було неможливо, там бомбили... Ми повертались в Херсон через блок пости орків, вони нас оглядали повністю і тикали на нас рушниці. Ще в нас зламалась автівка, прямо по дорозі до Миколаєва, коли були артдуелі, це було дуже страшно, нас тягли на тросі та в нашу машину в'їхало інше авто, дякувати Богу ми живі залишились. Авто наше побите, страхова відмовилась відшкодовувати, бо ми викликали поліцію.

Рідні залишились в Херсоні та області, яку безжально зараз стирають з лиця землі. Вражають наші відчайдушні люди, які кожен день рятують один одного та тримаються не зважаючи ні на що! З війною асоціюється наша валіза, в яку ми склали частинку свого життя та поїхали з рідного дому.