Для мене війна настала в той день, коли стався вибух біля Луганського міськвиконкому. Змінилося все – і довелося влаштовуватися в Черкасах. Більше у мене не було можливості побачити своїх рідних і близьких. Вони фізично не постраждали під час конфлікту, але мені не завжди вдавалося перебувати поруч, чимось допомогти і більше проводити часу.

Ми поїхали, коли зрозуміли, що надії на звільнення немає, танки увійшли до Луганська, надія згасла.

Було прийнято рішення залишитися в Черкасах. З переїздом проблем не було, люди в Черкасах доброзичливі. Проблем з пошуком житла або якихось речей не було.

Причин для повернення до Луганська у мене вже немає. Моя сім'я зі мною поруч. Мрію тільки знайти свій куточок, своє житло, а не тимчасове.