Мені 72 роки, я домогосподарка, пенсіонерка. Чоловікові 79 років. Чоловік хворіє, я теж.

У перший день війни був страх Божий! І вже так все це набридло… І хлопці наші, бідолашні, мабуть, так втомилися, що вже нічого не хочуть. Дай Боже всім і здоров’я, і миру. 

Спочатку ми поїхали безкоштовним потягом у Львів. Там прожили п’ять місяців, але там було дуже дорого, і ми переїхали в Козятин.

І вода, і світло в нас є. Але живемо в страху. Чоловік мій дуже хворий, багато проблем.

Пенсія – три тисячі, і як хочеш, так і живи. У нашому віці яке вже майбутнє? Хочеться, щоб мир був.