Мене звати Олена Сергіївна. 4 березня 2022 р. наша родина виїхала з Краматорська. Спочатку були в м. Трускавець,  а в липні 2022 року переїхали до Києва. Винаймали там житло, але після того, як відмінили виплати ВПО, два тижні тому ми повернулися в Краматорськ. Дочка навчається on-line в 8 класі. Поки будемо вдома, а далі, як буде. Віримо в ЗСУ та перемогу України!!!

Прокинулися о 5 ранку від вибухів. По Краматорську було нанесено декілька ударів. Школа закрилася. 10 днів були в місті. Але через те, що ситуація почала загострюватися, вирішити їхати на захід України. 

Дочці було 12,5 років. Сказали, як є, що почалася війна. Спочатку вона і не зрозуміла, що це. Але постійна сирена та обстріли швидко роз'яснити, що це не жарти. Дочка почала лякатися та плакати.

Найстрашніше було 3 березня. Коли вирішили їхати з міста і почали збирати речі. Плакали всі. Дорога в нікуди... Я і дочка спочатку дуже погано спали і їли. Постійно плакали. Була повна апатія. У Києві ходили на групові зустрічі з психологами. Не можу скаржитися. Не голодали. Жили в поганих умовах,  але то таке. В Києві ми постійно чули ракети та шахеди. Зараз майже цілодобово чуємо сирену в Краматорську...