24 лютого мені зателефонувала донька і сказала, що почалася війна. Я спочатку не повірила. Потім почався жах. Коли вулицею йшла російська техніка, було дуже страшно.

Ми нікуди не виїжджали. З березня по липень жили у підвалі. 

Коли домашні запаси закінчилися, брали російську гуманітарку. За водою ходили до колодязя, стояли в черзі. 

На нашій вулиці від обстрілу «Градами» загинуло двоє літніх людей. Ми плакали, коли нас визволили.

Хочемо, щоб війна швидше закінчилася, бо вночі спати не можемо, неспокійно.