“Перша ніч була дуже страшною. Не хотілося, щоб такі ночі повторювалися”, - розповідає Ірина з Гуляйполя. Жінка працює у школі та військові дії застали її на роботі. Каже, що ті емоції, які зазнала тоді, назавжди залишаться у її пам'яті - "Це плач, це істерики, це крики дітей, це такий стрес із якого дуже складно вийти". Жінка зі своєю родиною спускалася в підвал під час обстрілів. Сподівалися, що ситуація покращиться, але коли інтенсивність бомбардувань тільки збільшувалася, то вирішили виїхати до Запоріжжя. Наразі, в обласному центрі досить тихо, але страх та паніка не відпускає Ірину. Вона боїться, що завтра може бути гірше. Каже, що єдина радість, що всі її рідні живі та здорові, і вона повною мірою відчула наскільки це важливо.
.png "Імена")
