У Тамари Дмитрівни двоє дітей та троє онуків. Під час війни поховала чоловіка і тепер мешкає сама.

Коли почалися воєнні дії, сім'я ховалася у підвалах та сховищі, було страшно.

Почалося безробіття, закрили шахти, але жінка садила город, тримала господарство, щоб прогодувати сім'ю.

Вона мріє, щоб діти були щасливими і припинилися воєнні дії.