Ми почули о 4 годині вночі дуже гучні звуки, подібні на фейєрверк, але потім ,коли вони не закінчувались і ставали гучніші, ми зрозуміли, що це зовсім інші страшні речі - обстріли, що почалася війна. Ми 9 днів пережили обстрілів, бо не могли виїхати із міста ,потім вдалося втекти в Полтавську область, залишивши все життя в Харкові.

Дитині дуже важко було пояснити , як це могло трапитися і чому.

Найстрашнішими були всі ці 9 днів, особливо, коли літали літаки і скидували бомби просто на домівки.

Донька почала боятися темряви, гучних звуків, дорослих чоловіків. Заспокоювали, розмовляли.

Під час війни стикнулися  з гуманітарною катастрофою. На протязі 9 днів в Харкові магазини, лікарні, аптеки спочатку були закриті. Потім деякі почали потрохи працювати, але люди все розкупили дуже швидко, а підвозу товарів не було.