Війна розірвала нашу родину на шматки. З початком війни чоловік покинув родину. Старший син - студент. Його ВНЗ перевели до іншого міста, тому ми маємо орендувати йому житло і допомагати на харчування. Молодший син (8 років) після масивного обстрілу має розлади мови, енурез та неврологічні розлади. Говорив мені: "Мама, коли я хочу щось сказати, але не можу, може я не буду розмовляти, щоб ти не плакала?" І почав показувати букви руками.

Повернувшись до свого житла весною 2023 року, я зрозуміла, що воно не придатне для життя.

Найважче було в період з 24 лютого по 01 березня 2022, коли ми пересувалися під активними бойовими діями та пересиджували у підвалах обстріли. Було неможливо купити ліки та продукти харчування.