Павліна зустріла початок повномасштабного вторгнення вдома, у селі Зарудинці, разом із чоловіком і мамою. Її діти й онуки на той час перебували в Києві. В ніч на 24 лютого, коли в небі з’явилися ворожі ракети та літаки, вона спершу подумала, що це навчання. Однак незабаром усвідомила, що почалася війна. Її чоловік, якому вже було 55 років, мовчки зібрав документи й наступного ранку вирушив до військкомату. Волонтерство стало її головною справою з перших днів війни.