Ми перебуваємо в чужому місті серед чужих людей. Винаймаємо житло, бо жити на 15 поверсі у Харкові страшно. Втратили багато майна, роботу, засоби до існування, друзів і все, що було цінне колись - до війни. Найважче дітям. Вони не розуміють, чому все зруйновано? Чому немає школи, від неї залишилась лише драбина в небо, чому вже другий рік їх друзі розкидані по всьому світу? Загалом дуже багато цих "чому", які так і залишаються без відповіді...

Найбільше вразили та шокували ворожі літаки, численні вибухи, розтрощені будинки в самому серці міста та загибель цивільних людей.

Також зіткнулися з нестачею їжі - в магазинах була лише червона риба деякий час.