Мені подзвонила донька і сказала, що почалася війна. Я онуків не повела до дитсадка та до школи. 26 лютого ми вже були в окупації. Ми ночували в підвалах, бо вдома знаходитись було дуже небезпечно. В нашому будинку повибивало вінка та двері. Літали ракети над нами, ми ховались у підвали школи. Я дуже боялась, коли бігала з дому до підвалу. 

Я виїхала заради онуків: в мене їх троє. Коли ми в’їжджали до Запоріжжя, нас зустріли волонтери й визначили нам житло, а потім ми поїхали далі.

Я дуже хочу додому, морально дуже важко.