Народилася я в 59 році. Працюю на ГПДП на підстанції, на пенсії. Проживаю в місті Покровськ, ми нікуди не виїжджали, ми працювали. Під обстрілами працювали. Знаємо, що таке обстріли, що таке прильоти.
Перший день війни шоком почався. Я на роботі була. Дуже тяжко це все переносити. Ніхто цього не очікував.
Продуктів вдома був великий запас. В нашому віці ж все, як мишка, в нірку тягнеш. І Фонд Ріната Ахметова допомагав, так що вижили. Води не було, але у нас криниця. Часто не буває світла, так що з цим трошки тяжче, ну а так – більш-менш.
Мене шокують смерті дітей і люди без житла. Дуже важко і страшно на це все дивитися, дуже тяжко.
Не знаю коли вона закінчиться, чекаємо, і віримо що жити будемо під мирним небом, будемо надіятися на краще.
