Я - одинока мама, виховую тринадцятирічного сина. Живемо в Миколаївській області. Від війни не тікаємо, бо немає куди. Родичів у нас немає. А ще у нас вдома живуть чотири котики, всі з інвалідністю, і ми нізащо їх не покинемо.

Дуже важко нам зараз виживати. Мені нелегко навіть прогодувати дитину, бо у мене дуже малий дохід. Постійні сирени та перебування у бомбосховищі травмують психіку підлітка. Я хочу якось розрадити сина, відволікти від важких думок про війну.