Ворсуль Гліб, 10 клас, Черкаська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів імені В. Чорновола Черкаської міської ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шатило Світлана Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого ми з сім’єю прокинулися від жахливої звістки, що сталося повно масштабне вторгнення в нашу країну. Спочатку було відчуття всепоглинаючого жаху та розгубленості. Я не міг повірити в те, що сталося. Ми не знали, чого чекати від майбутнього і що робити далі. Чи варто виїхати з країни, або краще залишитися дома.

Наразі триває 1000 день війни. Нажаль майже звикли до постійної тривоги і вже майже не реагуємо на тривогу, як це було від початку. Але я все ж таки не можу звикнути до того, що кожного хтось гине: наші воїни, діти, жінки. 

Не можу звикнути до постійних переживань за своїх рідних і близьких. Але я намагаюся триматися і всіляко підтримувати своїх рідних ті друзів.

Тисяча днів війни — це не просто цифра. Це безліч історій, переживань, сліз і маленьких перемог. Для мене ці 1000 днів стали випробуванням не лише зовнішнім, а й внутрішнім. Спочатку було важко прийняти сам факт війни — щось таке незбагненне і далі стало нашою новою реальністю. Першу було заперечення, спроби уникнути важкої правди, але з кожним днем ​​війна проникла в наші будинки, серця і душі.

Мій шлях під час цих тисячі днів війни — це шлях прийняття. Кожного дня я намагаюся пізнавати щось нове, займатися спортом, навчатися та працювати.

Та найбільший урок, який я отримав за ці 1000 днів, виникає в тому, що справжня сила — не в ненависті, а в любові. Любов до рідних, до своєї землі, до майбутнього. Вона надає продовжувати йти, навіть коли здається, що все втрачено. Тисяча днів війни — це важкий шлях, але це також шлях, який зробив мене сильнішим, мудрішим і більш співчутливим. Мій шлях ще триває, але я вірю, що він веде до світу, адже кожен з нас, хто йде цим шляхом, бореться не за війну, а за життя.