У дитинстві Світлана Федорівна пережила Другу світову війну. В мирний час працювала в магазині, жила у достатку, виховала сина та була задоволена своїм життям. Коли почалися обстріли, мирні жителі не могли повірити в реальність того, що відбувається, від бомбування ховалися в підвалах. Людям стало важко виживати в таких умовах. Жінка жаліє своїх онуків і мріє про те, щоб вони цього не бачили та отримали гарну освіту.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: