Коли розпочалася війна, жили в Харкові, на Салтівці. Були вдома, спали. Проснулися від звуків вибухів. Ми не мали інформації, де окуповано, бо був поганий зв'язок. Дуже боялися виїжджати. Боялися лишати літніх сусідів в будинку сами, тому що ми готували на усіх їсти.

Дуже шокувало, коли з вікна квартири було видно винищувач. А потім взриви. Боялися, що він поцілить в наш будинок. А ми ж на 15м поверсі. Це надзвичайно страшно.

Під час війни зіткнулися з гуманітарною катастрофою - продуктів було мало. Ми ділилися з сісідами крупами, капустою, м'ясом ( зносили у кого що є, та варили на всіх). Хліба не було зовсім. Я жарила оладки, поки було з чого. В тісто йшла мука, манка, вівсянка.

Зараз живемо з родиною у родичів. До війни не працювала. Наразі працюю в Урпавлінні соц захисту. Допомагаю ВПО.

Приємних моментів під час війни було багато, особливі - це зустрічі із знайомими, які пережили окупацію (Липецька громада) .

Є предмети, які нагадують мені про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року - декілька осколків від іскандера.

Він прилетів у ніч на 1 серпня 2022 на Склозавод в Мерефі. Ми проживаємо у 4му домі від заводу. Ці уламки ми знайшли у своєму дворі.