Любов Іванівна працює директором школи. Вона не могла повірити, що в її країні почалася повномасштабна війна. Від того, що відбувається, все заціпеніло, але паніки не було. Згадує, що у колективі був справжній шок, але розуміла, що на неї дивляться колеги й вона не має права показувати емоції. Всі разом на базі школи розгорнули волонтерський штаб та допомагають сім’ям, які переїхали до їхнього міста внаслідок воєнних дій.