Війна – це позбавлення. Втрата малої батьківщини. До війни в мене була стабільність у житті. Рідні та близькі були поруч. Коли почалася війна, почалися поневіряння та втрати. З’явився страх за батьків і за сина, за колег, які змушені працювати під час обстрілів. До речі, тоді ми навчилися розрізняти звуки снарядів, що вилітають, від тих, що падають.

Ми навчилися розрізняти звуки снарядів, що вилітають, від тих, що падають

Розмови були тільки про одне: як не потрапити під раптово початий обстріл. Плюс обговорювалися проблеми, що з’явилися, з водопостачанням через аварії, викликані руйнуванням. Взагалі у 2014 році Макіївка була наполовину порожньою, транспорт працював погано.

Ми переїхали до Маріуполя. Зміна місця проживання в зрілому віці завжди складна. Це і знімне житло за наявності затишного будинку на батьківщині, і втрата батьків, і розрив відносин із друзями. Але при цьому малоймовірно, що я повернуся додому, коли війна закінчиться.